Скільки доріг має пройти людина,
Перш ніж її назвуть людиною?
Так, і скільки має ще пролетіти гарматних ядер,
Перш ніж їх навіки заборонять?
Скільки разів людина повинна подивитися вгору,
перш ніж побачить небеса?
Відповідь, мій друже, носить вітер,
Відповідь носить вітер…”
Вирушай помилуватися яким гарним є твій Дім!
Люди, культури, усміхнені дзеркала тебе самого зустрічаються всюди… Відкриті простори красивої природи, в яких ти розчиняєшся, заспокоюєшся, забуваєш про низку повсякденних історій, про соціальний статус, про метушню, злітає лушпиння і ти починаєш відчувати себе самого, свою власну присутність, згадуєш, що ти є частиною цієї краси навколо, частиною космосу.
У подорожах ти повертаєшся в стан молодості, згадуєш як ти вмів дивуватися, захоплюватися, відчувати…
Перебуваючи в дорозі, в русі, сильніше відчувається плин життя, кожна мить його стає дедалі ціннішою. Подорож дає можливість відволіктися від низки звичних справ і думок, подивитися збоку на свою життєву історію, переосмислити її, вдихнути ковток свіжого повітря.
Ліси, океани, пустелі, айсберги, джунглі, водоспади, гори окриляють душу і лікують розум. Що далі йдеш і що більше прилипає бруду гірських стежок до твоїх черевиків, то гостріше розумієш, що краще залишати якомога менше брудних слідів від своїх вчинків у житті.
Подорожуючи ти розсовуєш кордони, ти стаєш ширшим, а далекі землі ближчими. Весь світ стає рідним краєм. І ти починаєш ставитися до кожного місця з любов’ю і турботою, як до свого дому.
